Мистецтво скаржитися або 16 правил спiлкування з чиновником
 

aliksan.com

  • Увеличить размер шрифта
  • Размер шрифта по умолчанию
  • Уменьшить размер шрифта
Главная Авто и закон Мистецтво скаржитися або 16 правил спiлкування з чиновником

Мистецтво скаржитися або 16 правил спiлкування з чиновником

Перед тим, як починати скаржитися, зазирніть якомога глибше у свою скривджену душу і запитайте себе: чи справді Ви готові захищати власну гідність, моральні й матеріальні інтереси – аж до переможного кінця? Скільки часу Ви готові витратити на цю нелегку справу – складання заяв, висиджування в чергах, ходіння по кабінетах чиновників, сто разів повторювання одного й того самого, сто разів вислуховування одного й того самого, - аж до переможного кінця? Чи вірите Ви взагалі, що для звичайного простого нетішинця переможний кінець можливий?

Зазирнувши у власну скривджену душу дуже глибоко, ви можете натрапити на істоту, яка скаже Вам: “Ти хто, взагалі, такий, щоб “качати” права? Інші терплять ще й не таке і – нічого. Чим ти кращий за інших?”. Або: “Вони – влада, а ти хто? Не вистромляйся, або затопчуть!”. Або: “Все одно нічого не вийде. Країна у нас така”. Краще спочатку вислухати все це, а не через місяць, три, чи пів року, коли ви будете знесиленими безкінечними відписками, приниженнями або й погрозами чиновної раті.

Якщо ж після цього ви не передумали, то Вам необхідно знати 16 правил спілкування з чиновником.
Правило 1: “Не вір, не бійся не проси”.

Просять, запитують і скаржаться ті, хто не мають права, - раби. Вільна людина має право і гідність – вона вимагає дотримання Закону.

Правило 2: ”Не давайте чиновнику нудьгувати!”


Звичайно, ви можете купити юридичний довідник для населення і переписати з нього класичний зразок скарги. Зразок сухий і далекий від вашої особистої проблеми. Вам буде нудно його писати, а чиновнику нудно читати. Не припускайтеся цієї грубої помилки! Більше творчості, енергії, волі до перемоги. Ваша зброя – не тільки закони, акти і норми, а й особиста винахідливість, полум’яний порив ображеної гідності і математичний розрахунок. У вас є конкретна вистраждана мета, і тільки ви можете її здобути. Ніхто за вас не зробить цієї роботи. Пам’ятайте: юридичні довідники і зразки заяв у них написали такі самі люди, як ви. Напишіть краще! Напишіть яскраво і сильно, пересипаючи перли сарказму статтями законів! Напишіть заяву так, щоб чиновник усвідомив трагізм того, що з вами сталося, зрозумів, що ви не відступитесь, і згадав про свій чиновничий обов’язок захищати Закон. І хай вас зігріває думка про те, що цей подвиг ви робите не лише для себе, але й для усіх тих, кого надихне ваш приклад. Врешті – решт – для своїх нащадків.

Правило 3: “Не піддавайся емоціям!”

Вас образили в магазині, одурили в ЖЕКу, принизили у приймальні директора. Усе ваше єство обурене, душа клекоче, у потьмареному мозоку вимальовуються картини помсти. Ви берете 10 аркушів паперу і пишете все, що ви думаєте про начальнику ЖЕКу або директора – на всіх 10 аркушах. А в самому кінці вимагаєте відремонтувати каналізацію або звільнити секретарку.
Ви просиділи за столом безсонну ніч, списали купу паперу і чого врешті решт добилися?

Ви дали чиновнику привід РОЗСЕРДИТИСЯ на ваші слова. Ви самі, власними руками дали йому право говорити з вами сварливим тоном не про суть проблеми а про ваші занадто емоційні звинувачення. Ви дали йому реальну можливість ігнорувати ваші вимоги. Ви позбавили себе можливості скаржитися у вищі інстанції, бо ображений чиновник у будь-який момент доведе, що ви – скандаліст, хам, дрібний хуліган. І ваше щастя, якщо вас не притягнуть до суду і не здеруть круглу суму за образу посадової особи.
Негайно порвіть усі 10 сторінок вашої лайливої скарги і заспокойтесь. І ви зрозумієте, що каналізація важливіша. А тоді починайте ввічливо, грамотно і методично скаржитися. Ви взагалі ввічливий, інтелігентний, сповнений гідності і законослухняний громадянин, який свято вірить, що всі посадові особи – так само ввічливі і законослухняні. І що б не витворяв чиновник, не піддавайтесь емоціям. Емоції – це теж важлива зброя, але треба добре розраховувати, коли й де її застосувати.
Отже, на першому етапі оскаржувальної епопеї ви “вірите”, що чиновник – вірний слуга Закону, який від перевантажень трохи щось недогледів, помилився, забув, переплутав. А ви ввічливо вказуєте йому на недогляд чи помилку і при цьому твердо наполягаєте на дотриманні законності при вирішенні вашої проблеми. (Повторіть правило 1).
Правило 4: “Діє тільки письмова скарга”.

Забудьте про усні скарги. Для чиновника існує тільки те, що написано, підписано, датовано, зареєстровано і позначено і позначено як “входящий” або “ісходящий”. Чиновник не може поважати того, хто скаржиться усно. Усне прохання сприймається чиновником як слабкість, боягузтво, невпевненість у собі. У найкращому випадку – як лінощі. Окрім того, більшість чиновників влаштовані так, що просто не здатні почути усну скаргу. Така у них професійна особливість. Через те відразу привчайтеся до письмового спілкування з чиновником. Це зекономить ваш час і його час. (Повторіть правило 1).

Правило 5: “Шануйте процедуру”.

Припустимо, ви твердо вирішили скаржитися. Тепер треба вирішити – кому і як?
СКАРЖИТИСЯ СЛІД ПОЧАТИ З НАЙНИЖЧОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Перша скарга може бути адресована саме тому, хто порушив ваші права. Як тільки ви отримаєте від нього відповідь, яка вас не влаштовує, - негайно скаржіться вище. Якщо й тоді проблема не вирішилася – ще вище і вище, не пропускаючи жодної інстанції. Кожного разу скаржіться на порушення закону попередніми скаргоотримувачами , на порушення термінів відповіді на ваші скарги, та на чиновників, які не вирішують вашу проблему.
Дуже корисно наприкінці кожної скарги нагадувати про закони, які зобов’язують чиновника письмово відповідати набудь-яку письмову скаргу в десятиденний термін:
Стаття 40 Конституції України, Закон України “Про звернення громадян” (прийнятий Верховною Радою України 02.10.1996 року) та Указ Президента України “Про заходи по забезпеченню конституційних прав громадян на звернення” від 19.03.1997 року.

У статті 40 Конституції України говориться: “Всі мають право направляти індивідуальні або колективні письмові звернення або особисто звертатися в органи державної влади, органи місцевого самоврядування до посадових та службових осіб цих органів, котрі зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом термін”.
Не варто наводити цю цитату у першій скарзі, бо кожен гарний чиновник знає її напам’ять. А вже як хтось із них забуде і порушить термін відповіді – тоді у скарзі до вищої інстанції сміливо цитуйте – швидше отримаєте відповідь.
Добивайтеся тільки письмових відповідей. Пам’ятайте: чиновник не може, як ви, відмовити на питання, свідчити, підписувати протоколи до приходу адвоката. Він зобов’язаний зробити це на вашу вимогу, як і на вимогу будь-якого іншошогогромадянина. Якщо, звичайно, ви сам, не порушуєте Закон.
В УСІХ СКАРГАХ ВИ ПІДНІМАЄТЕ ТІЛЬКИ ОДНЕ ПИТАННЯ.
Якщо у вас два питання – пишіть дві скарги. Якщо п’ять – то скарг слід писати п’ять.
НЕОДМІННО ВКАЗУЙТЕ, ЯКУ НОРМУ ЗАКОНУ ПОРУШЕНО ЩОДО ВАС ОСОБИСТО. Ніколи не пишіть, наприклад, що “мені, як і іншим працівникам нашого підприємства, не видають зарплатню”. Пишіть тільки про себе. І не лінуйтесь перерахувати усі статті законів, порушених вашими кривдниками. А у ваших колег теж є папір і ручки – хай теж пишуть. Але кожен тільки по своїй проблемі.
СКАРГА МУСИТЬ БУТИ КОРОТКА І КОРЕКТНА.
Не давайте приводу чиновнику образитися бодай на одне слово вашої скарги. Якщо це “хороший” чиновник, він швидко відреагує на вашу справедливу коректну вимогу і вирішить проблему. Якщо це “поганий” чиновник, який своїми протиправними діями створив для вас неприйнятну ситуацію, то хай виплутується, викручується, відписується і – залишає письмові сліди, які дадуть вам право скаржитися вище.
ОДИН АРКУШ ТЕКСТУ – І НІ РЯДКА БІЛЬШЕ. Скаржники-віртуози вміють викласти будь-яку проблему на піваркуша. Справжні аси –на чверть аркуша. Але не треба впадати у відчай, якщо у вас і після десяти переписувань дрібним почерком виходить дві сторінки. Сміливо несіть їх у канцелярію. Адже ви ще тільки починаєте нелегкий шлях скаржника. У вас ще все – попереду!
Правило 6: “Збирайте адреси чиновної вертикалі”, на яку вам доведеться дряпатися з вашими скаргами. Питайте у родичів і друзів – хоч один з них сповістить цікаву інформацію. А ще краще – зверніться до правозахисних громадських організацій. Там не тільки допоможуть взнати потрібні адреси, а й можуть написати чиновникові лист-запит по вашій темі від імені організації на солідному бланку. Це у вашій битві прирівнюється до важкої артилерії.
Якщо у кабінеті чиновника у вас вистачить духу ввічливо спитати: “А хто ваш безпосередній начальник?”, - можете себе привітати – ви дозріли до повноцінного кваліфікованого скаржника, гідного поваги і перемог. (Повторіть правило 1).
Правило 7: “Використовуйте суперництво чиновників”.
Цей засіб годиться, якщо вашу проблему можуть вирішити кілька посадових осіб одного рівня. У цьому випадку почніть зі скарг “на особистих прийомах”. Попередньо проведіть розвідку у приймальнях: громадяни у чергах можуть розповісти багато цікавого про характери чиновників і стосунки між ними. Якщо ви делікатно натякнете “хорошому” чиновнику, що його колега – “поганий”, - це може надихнути “хорошого чиновника” на негайне вирішення вашої проблеми. Хай навіть не заради торжества закону і справедливості, а “в пику” колезі. (Повторіть правило 1).
Правило 8: “У мистецтві скаржитися немає дрібниць”.
Скарга починається з “шапки”, у якій, окрім адреси точного адресата, варто написати слово “Копії...” і залишити 5-6 (або 8-10) порожніх рядків. Потім ви зможете по одному вписувати туди адресатів, яким посилатимете скаргу в копіях. Але найпершому адресатові залиште ці рядки порожніми. Хай подумає, кому ви ще послали цей текст.
Починайте скаргу з посилання на указ Президента, постанову глави адміністрації або начальника ЖЕКу. “Указ”, “постанова” і т.п. –магічні слова, які діють на чиновника на рефлекторному рівні. А документ, який підходить до теми вашої скарги, завжди знайдеться, - тільки не лінуйтесь пошукати. 
Обов’язково вкажіть, які норми яких законів порушені щодо вас особисто. Не забудьте в кінці написати “З повагою до Вас...”. Навіть якщо ніякої поваги ви не відчуваєте. Ця маленька приписка покаже чиновнику, що у вас залізна витримка і непохитна впевненість у швидкому вирішенні проблеми. (Повторіть правило 1).
Правило 9: “Гласність – ваша “важка артилерія””.
Боротися можна тільки гласно. Чим більше союзників – тим краще. Ви для чогось обирали депутатів? Так дайте їм тепер можливість виправдати вашу довіру, довести, що вони гідні бути обраними ще раз! Зберіть координати усіх ваших депутатів – районного, міського, обласного, народного ВР – і пишіть їм, пишіть! У них є помічники, спілкуйтеся з ними. Адреси і телефони вам охоче сповістять у районній, міській або обласній Радах, які, між іншим, існують на ваші податки.

Преса не даремно називається “четвертою владою” – використовуйте цю зброю. Журналісти завжди шукають конфліктні теми – так допоможіть їм, напишіть про свою битву з чиновниками. Зробіть для журналіста копії з усіх чиновницьких відписок. І чим грубіші й бездушні вони будуть, чим більше в них буде граматичних і стилістичних помилок, - тим більше радітиме журналіст. Бо те, що на вас подіяло, як отрута, для нього – знахідка, дорогоцінна перлина,за яку він отримає гонорар. А якщо ви зумієте заохотити журналіста настільки, що він надішле офіційний запит від редакції по вашій справі з припискою “у зв’язку з підготовкою публікації”, можете не сумніватися: чиновник на певний час стане праведним прихильником законності і ревним слугою народу (і вашим в тому числі). Не упустіть цього моменту!

Не забувайте розсилати публікації в усі інстанції по вертикалі. Чиновники якоюсь мірою теж люди, і друковане слово діє на них сильніше, ніж писане. (Повторіть правило 1).
Правило 10: “Шануйте індивідуальність чиновника”.


Не вказуйте в “шапці” заяви відразу десяток адрес. Не ставте в один ря великих і малих чиновників, не зазіхайте на святе – ієрархію, не пораньте ненароком самолюбство чиновника.Скарга мусить бути індивідуальна, як освідчення в коханні. Ви звертаєтеся за допомогою до конкретного Івана Івановича, тому що ви впевнені у його справедливості, впливовості, авторитетності. Ви не сумніваєтеся, що в його владі врятувати вас від беззаконня інших. Якщо, звичайно, він захоче... (Повторіть правило 1).
Правило 11: “Заведіть папку ”СПРАВА №...””
У папці будуть зберігатись копії усіх документів по вашій справі. 
Навіть якщо ви дуже несмілива людина, вам доведеться із самого початку привчити себе до того, щоб у кабінетах ввічливо і невідступно примушувати реєструвати ваші папери. Ви не можете піти з кабінету доти, доки на копії вашої скарги не буде стояти відмітка “прийнято” з датою і підписом відповідальної особи. Усі папірці у вас – мінімум у двох примірниках! Більше – можна, менше – ні в якому разі. (Зайва копія може знадобитися для журналіста чи випадково зустрітого в коридорах мерії громадського правозахистника).
Якщо ви все ще губитесь і соромитесь перед секретарками чновників – не біда. Просто вам доведеться витратити трохи грошей на конверти і марки та відіслати скарги листами з “повідомленням про вручення”. На листівці, яка приклеюється до листа і повертається до вас же з відміткою про отримання його адресатом, обов’язково напишіть тему скарги. Навіть якщо місця дуже мало – пишіть так, щоб суть була зрозуміла. Тоді адресат (чи його секретарка, чи баришня з канцелярії) розпишеться не просто за лист, а за тему. Таким чином поштовий працівник зареєструє замість вас вашу конкретну скаргу. А хід скарги в апараті управління і виконання суворо регламентований. І відповідальність чиновника за неї – теж. 
Листівку – “повідомлення про вручення” – ви теж покладете в папку. 
Там повинно бути все – навіть тролейбусні квитки, навіть чеки за валідол і довідки з поліклініки про погіршення вашого здоров’я через потрясіння від беззаконної постанови влади з приводу особисто ваших проблем.
Ніколи не лінуйтесь після “суворих” прийомів у посадових осіб сходити до дільничного лікаря і поскаржитися на безсоння, розлад нервової, шлункової і будь-якої ще систем. Хай дільничний лікар випише вам бром з пургеном. Вам доведеться витратити на це трохи часу, але запис у вашій карточці саме дільничного лікаря саме у державній поліклініці є незаперечним доказом ваших моральних і матеріальних збитків не тільки для вищих інстанцій, а й для суду. Пам’ятайте: скаржитися – це серйозна тривала робота. Ліниві не перемагають.
Правило 12: “Не давайте чиновнику забути про вашу справу”.
Не порушуйте розклад “атак” і не розслабляйте партнерів по змаганню, не залишайте їм ні хвилини для мрій про те, що ви, можливо, “вгомонилися”. Хіба ви не знаєте, як важко потім відмовлятися від мрій?
Правило 13: “Міцно тримайтеся за статтю закону”, яку вони порушили щодо вас. Чиновник звик спілкуватися натяками: “Ви ж самі розумієте, за що вас звільнили”. – “Ні не розумію, поясніть будь-ласка”. Не “ведіться” на обговорення вашого характеру, недоліки вашої тещі чи дітей. Що б він вам не пояснював, ввічливо перепитуйте, чи це є підставою для порушення статті такої-то закону такого-то. Бо таких підстав немає і не повинно бути, і ви обоє це добре знаєте.
Зі свого боку не намагайтеся застосовувати до чиновника свої моральні принципи. Не варто обговорювати з ним такі категорії, як “совість”, “співчуття до ближнього”, “патріотизм”, “порядність”. Можливо, ви й отримаєте миттєве задоволення від дискусії на ці теми, але не сподівайтесь на якийсь результат. Єдиний шанс для вас добитися результату – наполягати на принципах Закону!
(Повторіть правило 1).

Правило 14: “Вивчайте життя і звички чиновників”.
Серед скаржників-початківців побутує хибна думка, що сучасний чиновник “прикритий” з усіх боків і в усіх випадках. Насправді це не так. “Нагорі” чиновника будуть захищати рівно доти, доки це не загрожує тому, хто захищає. Ніхто не буде до кінця “підставлятися” за колегу у чиновницькому світі. Тим паче, ще на його місце стоїть велика черга.
Чого боїться чиновник:
1. “Поганої” статистики. Якщо ви зіпсуєте чиновнику статистику своїми скаргами, та ще й підтриманими зверненнями ваших колег, щирих заступників, громадськості, професійних спілок, преси (кожен нехай пише окреме звернення), то це – незаперечний доказ його поганої роботи, який неможливо приховати (не даремно ж ви все реєстрували у двох примірниках).
2. Розумних скарг “нагору”. Бо розумна скарга – це незаперечний компромат у руках начальника, законна підстава звільнити тепле місце для племінника дружини чи тещиного свояка. Новий чиновник завжди пам’ятатиме, що попередника зняли з вашої “подачі”, і на всяк випадок поставиться до ваших скарг уважніше – щоб не “влипнути”.
3. Гласності в усіх проявах. Але про це ми вже говорили.
4. “Розборок” між депутатськими і адміністративним корпусами. Як правило, між цими гілками влади спостерігається протистояння. Доволі часто можна помітити конфронтацію між представниками обласної і міської влади. Отож не забувайте копії надсилати обом конфронтуючим сторонам. Вони самі використають вашу скаргу належним чином у своїх чиновницьких “битвах”.
Правила 15: “Не поспішайте звертатися до суду”.
Нині улюбленою відмовкою апаратчиків стало: “Ідіть у суд – хай там вирішують”. Не піддавайтеся на це, доки не будете готові. Методично “діставайте” по порядку усі чиновницькі інстанції. Скромно пояснюйте, що не хочете перевантажувати вашою не такою вже й глобальною проблемою “найсправедливіший і найгуманніший суд у світі”. Нехай чиновник письмово порадить вам звернутися до суду. Тоді у вас буде повне право в судових паперах і в скаргах “нагору” писати, що ви звернулися у суд за рекомендацією цього самого чиновника. Можете не сумніватися, що чиновнику перепаде “на горіхи” по повній програмі. Що ж, він сам напросився.
Усі наші суди завалені малими й великими позовними заявами. До суду слід ретельно готуватися і збирати матеріали. Краще зробіть усе, щоб вирішити справу на досудовому рівні. Але якщо не вийде – усі ваші копії і довідки, квитанції і чеки дуже допоможуть судді швидко розібратися у проблемі і настроять його на вашу користь. Бо судді цінують ретельно і грамотно виконану роботу.
Правило 16: “Не вважайте чиновників дурнями”.
Важливо зрозуміти, що повний дурень туди не проб’ється. А якщо пробився, отже, це комусь потрібно. Можливо, він тільки прикидається дурнем. Не розслабляйтесь. Будьте пильними.
Найважливіше правило. У КОЖНОМУ СВОЄМУ ТЕКСТІ ВИ ДЕМОНСТРУЄТЕ, ПІДКРЕСЛЮЄТЕ, НАПОЛЯГАЄТЕ, ЩО ЗАКОН ДЛЯ ВАС – НАД УСЕ, ЩО ВІН НЕПОРУШНИЙ І НЕВІДМІННИЙ І ЩО ВИ НЕ ВІРИТЕ У МОЖЛИВІСТЬ СВІДОМОГО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНІВ ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ ВСІХ РІВНІВ, АЖ ДО ГАРАНТА КОНСТИТУЦІЇ.
Якщо вам здається, що всі ці поради надто прості і надто оптимістичні – то це справді тільки здається. Спробуйте виграти маленький-малюсінький папірець, отримайте перемогу над дрібним чиновником. Тоді вам стане зрозуміло, що ви здатні зробити набагато більше.

Отсюда

 

Случайное из ПДД

18. ПРОЕЗД ПЕШЕХОДНЫХ ПЕРЕХОДОВ И ОСТАНОВОК ТРАНСПОРТНЫХ СРЕДСТВ

18.1. Водитель транспортного средства, которое приближается к нерегулируемому пешеходному переходу, на котором находятся пешеходы, должен уменьшить скорость, а в случае необходимости остановиться, чтобы уступить дорогу пешеходам, для которых может быть создано препятствие или опасность.

18.2. На регулируемых пешеходных переходах и перекрестках при сигнале светофора или регулировщика, который разрешает движение транспортным средствам, водитель должен уступить дорогу пешеходам, которые заканчивают переход проезжей части соответствующего направления движения и для которых может быть создано препятствие или опасность.

18.3. Проезжая мимо пешеходов, которые не успели закончить переход проезжей части и находятся на островке безопасности или линии, которая разделяет транспортные потоки противоположных направлений, водители должны придерживать безопасного интервала.

18.4. Если перед нерегулируемым пешеходным переходом уменьшает скорость или остановилось транспортное средство, водители других транспортных средств, которые двигаются по соседним полосам, должны уменьшить скорость, а в случае необходимости остановиться и могут продолжить (восстановить) движение только убедившись, что на пешеходном переходе нет пешеходов, для которых может быть создано препятствие или опасность.

18.5. В любом месте водитель должен пропустить слепых пешеходов, которые подают сигнал тростью белого цвета, направленной вперед.

18.6. Запрещается въезжать на пешеходный переход, если за ним образовался затор, который заставит водителя остановиться на этом переходе.

18.7. Водители должны остановиться перед пешеходным переходом на сигнал, предусмотренный подпунктом "в" пункта 8.8 этих Правил, если такое требование поступило от членов школьного патруля, отряда юных инспекторов движения, соответствующим образом экипированных, или лиц, которые сопровождают группы детей, и уступить дорогу детям, которые переходят проезжую часть дороги.

18.8. Водитель транспортного средства должен остановиться, чтобы уступить дорогу пешеходам, которые идут со стороны открытой двери к (или от) трамвая, который стоит на остановке, если посадка или высадка проводится с проезжей части или посадочной площадки, размещенного на ней. 
Продолжать движение разрешается только тогда, когда пешеходы покинут проезжую часть и в трамвае закроются двери.

18.9. Приближаясь к транспортному средству с опознавательным знаком "Дети"

опознавательный знак Дети

, которое остановилось с включенной аварийной сигнализацией, водитель должен уменьшить скорость, а в случае необходимости остановиться, во избежание наезда на детей.